Патронатна сім'я
Патронатна сім'я – це сім'я, яка тимчасово (до трьох місяців) приймає до себе дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах, для її догляду, виховання та реабілітації до подолання цих обставин батьками.
Патронатні вихователі надають дитині любов, підтримку та безпеку, а також допомагають батькам повернути дитину у рідну сім'ю.
Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом із батьками або іншими її законними представниками.
Патронатна сім’я – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.
Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів своєї сім’ї надає послуги з догляду, виховання й реабілітації дитини у своїй родині.
Патронатним вихователем може бути повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини в своєму домі; має повнолітнього члена своєї сім’ї (чоловіка або дружину, сина чи доньку, іншого члена сім’ї) чи іншу повнолітню особу, яка готова бути помічником патронатного вихователя та разом з кандидатом у патронатні вихователі пройти навчання і надавати допомогу у догляді за дитиною, влаштованою під патронат.
Послуга патронату над дитиною надається патронатним вихователем та його помічником.
Патронатним вихователем не можуть бути особи:
-
визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
-
позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
-
колишні усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіка, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
-
які перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах;
-
які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
-
які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
-
які страждають від хвороб, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я;
-
засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
-
іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
-
особи без громадянства;
-
які за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
-
інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
