Історична довідка населених пунктів що входять до старостинського округу

 село Сморжів

Більше 575 років з благословення Господнього стоїть на землі с.Сморжів,  що на Львівщині. Перша згадка про село виявленна в історичних документах 1449 року. Назва села, за давніми переказами, походить від назви грибів сморжі, яких дотепер є багато в навколишніх лісах. Ще з ІІ тис. до  н. е. існувало поблизу села поселення, про що свідчить знайдений у кургані посуд епохи бронзи.

Село зазнавало нападів татарських орд (1649р.), поневірянь від інших нападників і поневолювачів. Від 1772 року Сморжів  перебував під владою Австрійської імперії  імперії , входив до Королівство Галичини та Лодомерії  із центром у Львові.  У квітні 1848р. у Австрійській імперії скасоване кріпацтво. Для увіковічнення цих подій в центрі був встановлений пам’ятний хрест.

У  1865 р. у селі постала 1-класна школа з українською мовою навчання, яка припинила свою діяльність в роки І світової війни. По завершенні війни навчання у школі відновилося. В селі школа буле вже  2-мовна, тобто українська та польська мова.  У 1937 р. школа була 3-класна. Семирічною Сморжівська школа стала у 1959р., восьмирічною  - 1960р., школою І-ІІІст. у 1987р. На сьогодні у селі існує Сморжівська гімназія.

Село Сморжів є центром Сморжівського старостинського округу.

 Церква  Св.Михаїла в с.Сморжів

Пам’ятник Т.Г.Шевченку  в с. Сморжів             Сморжівська гімназія

село Щуровичі

Щуровичі — давнє село в Лопатинській громаді Львівської області, відоме з XVI століття (перша згадка — 1578 рік), яке у XVII ст. розбудовувалося як оборонне місто з ринковою площею та валами. У міжвоєнний період (1920-1930-ті) було центром ґміни з переважно єврейським населенням. Село зазнало значних руйнувань під час обох світових воєн. 

Заснування та розвиток:

 Село відоме принаймні з 1578 року, коли було спалене татарами. У XVII столітті Щуровичі будувалися як місто за спеціальним планом, мали оборонні вали та були важливим пунктом на шляху між Радеховом і Кременцем.

Щуровичі, як містечко мало й свій герб.     

Вважається, що парафія у Щуровичах існувала вже 1604 року, а первісний дерев'яний костел мав постати ще у XVI столітті під титулом Святого Духа, проте потім він повністю згорів через нападників. Наступний і вже мурований храм збудували 1624 року коштом Бернарда Вележанського і Павла Гавловського. Але і його знищили татари.

У 1661 році король Ян Казимир (Щуровичі кілька століть були королівською власністю) відновив парафію. Завдяки йому 1663 року тут завершили будівництво барокового мурованого костелу, який отримав титул Пресвятої Трійці.

Містом Белзького воєводства Щуровичам судилося прожити аж до XVIII століття.

Австрійське панування змінило в Щуровичах багато чого. Поселення позбавили статуса міста.

Адміністративний статус: 

У міжвоєнний період (Друга Річ Посполита) Щуровичі були центром ґміни Радехівського повіту Тернопільського воєводства.

 На 1921 рік у містечку проживало 1200 осіб, на 1939 рік — 1600, більшість з яких складали євреї.

Через розташування в околицях точилися бої Першої світової війни, збереглися сліди австрійського військового цвинтаря.

Видатні уродженці:

 У селі народився Северин Левицький (1890–1962) — пластовий та громадський діяч, перший Начальний Пластун.

Сучасність: 

Сьогодні це невелике село, що адміністративно підпорядковане сусідньому                с. Сморжеву, кількість населення значно зменшилася порівняно з минулим століттям

Могила воінам УПА, яка була зруйнована у 2023 році, в процесі декомунізації.

село Стремільче та село Загатка

Село Стремільче розташоване над р. Стир на межі Галичини й Волині. Перша згадка про село  відноситься до  1400 року . За переказами людей назва походить від назви річки Стир. Спочатку село називалося Стирмільче, але з часом ця назва змінилася на Стремільче.  Село засноване паном Лащом, який поселився на невеликому горбі біля устя р.Судилівки в Стир.

Упродовж двох тижнів липня 1651 року в десяти кілометрах на схід від Стремільча відбулася Берестецька битва.

Раніше Стремільче було прикордонним пунктом в  ХІХст між Австро-Угорщиною та Росією.

 Церка  Св.Миколи в с. Стремільче

Пам’ятник односельчанам, які загинули в роки ІІ світової війни.

 За 2 км від села розташований хутір Загатка. Хутір названий так тому, що перекази доводять, що колись на хутір не можна було проїхати через яри та болота, не загативши їх. А тому від слова «загатити» походить Загатка. Сьогодні село Стремільче та хутір Загатка відносяться до Сморжівського старостинського округу.