Історична довідка

В 2016 році селище Лопатин відзначало 650 річницю першої згадки про Лопатин

Лопатин - селище  у Шептицькому  районі Львівської області, яке розташоване поруч з перехрестям автомобільних доріг державного значення Буськ-Берестечко і Радехів-Броди.

Селище розташоване в рівнинній місцевості над річкою Острівкою, притокою Стиру (Дніпро-Прип’ятська система), серед лісів, боліт і торфовищ Малого Полісся.

Лопатин відомий ще з XIV ст.  Перша згадка про населений пункт датується 1366 роком, який тоді входив до Белзького князівства як волосний центр,  коли він був власністю князя Владислава Опольського і називався Лопачин. Пізніше, Лопатин згадується як укріплене місто у володінні князя  Галицько-Волинського князівства Федора Любарта,  а потім  мазовецького князя Зімовіта. 

 Лопатин довго входив до Щуровицького старостату (а тепер Щуровичі - крихітне село).

 Рис.  Герб с.Щуровичі

У 1470 році Лопатин отримав Магдебурзьке право, що сприяло розвитку торгівлі та самоврядування. Протягом століть містечко належало відомим родам, таким як Холоневські та Замойські. .В кінці XIV ст. Лопатин втратив свій статус і став простим селом Белзького воєводства.

 У 1772 році село потрапило під владу Австрійської імперії.

Після першого поділу Польщі Лопатин за  218 070 злотих купив кавалер ордену св. Станіслава Ігнацій Холоневський гербу Корчак (помер в 1818 р.). Потім маєтність унаслідував його син Ян (помер у 1855 р.), а потім вже й син сина -  Адам (помер у 1877 р.). Десь в 1838 р. він продав Лопатин  графу Адаму Замойському (1793-1865). До Першої світової в містечку був гарний ампірний  палац  магнатів Лопатинських (Замойських).

Граф оселився тут, мешкав в Лопатині до смерті.

Рис. Палац графа Адама Замойського.

Рис. Флігель палацу Замойських

Зараз тут знаходиться  адміністративна будівля Лопатинської  філії  Добротвірського професійно-технічного ліцею.

Рис. Флігель палацу Замойських

Другий Флігель палацу Замойських в якому,  за часів радянської влади, була тюрма НКВС.

Саме в  цьому  палаці, в його північному крилі, жив генерал Юзеф Двєрніцький -  польський військовик, генерал, кавалерійський командир під час польського повстання 1831 року. Помер у 1857 році в Лопатині, де й похований^]. Тут він писав свої щоденники-мемуари.  

Пізніше  великопанську садибу в Лопатині, чомусь було продано Казимиру Млодецькому. Він володів садибою до 1908 р., коли продав її  Станіславу Вишневському гербу Прус, а той невдовзі перепродав Марії Горайській.

Рис.  Юзеф Двєрніцький  

На тутешньому цвинтарі зберігся пам’ятник на могилі генерала Юзефа Дверницького. Він цікавий зразок цвинтарної скульптури, авторство приписують Павлові Ейтелю, відомому завдяки численним надгробкам на Личаківському кладовищі у Львові.

Двєрніцький прославив себе в битві під Сточкєм в 1831 році. Кажуть, солдати любили його і навіть називали "Вуйком". Пізніше він керував походом на Волинь та був президентом Народного Комітету Польської Еміграції. З 1848 року мешкав в Лопатині.

Після його смерті родичі та товариші поставили на могилі генерала незвичний пам'ятник у вигляді саркофагу, прикрашеного різьбленям на мілітаристську тематику. Відразу видно: тут лежить військовий, та ще й, певно, герой. Навіть стовпи, що тримали ланцюги, за формою нагадували гармати. На них було вибито назви місць, де генерал отримав перемогу.

Рис. Могила Юзефа Двєрніцкого на місцевому кладовищі в селищі Лопатин.

   В Першу світову війну (1914-1918 рр.) Лопатин опинився на лінії фронту між Австро-Угорщиною та Російською імперією, що призвело до значних руйнувань. З 1914 р. Лопатин належав Генріху Сухестову, котрий збудував собі віллу у 1915 році.

Рис. Вілла Генріха Сухестова ( зараз тут знаходиться КЗ «Лопатинська дитяча музична школа»).

Після розпаду Австро-Угорщини (1918) Лопатин  увійшов до Західноукраїнської Народної Республіки. Від 1919 належав Польщі. 13 серпня 1920 містечко тимчасово зайняли частини Першої Кінної армії під командуванням С.Будьонного.

14 серпня 1920 року поблизу Лопатина відбувся запеклий бій між польськими підрозділами та кіннотою Будьонного (1-ша Кінна армія) під час польсько-радянської війни.  Врезультаті загинуло 135 поляків . Меморіал у Лопатині вшановує пам'ять польських воїнів, які загинули, стримуючи наступ більшовиків на цьому напрямку.

Рис.  09 липня 1995 року в смт.Лопатин був відкритий  пам’ятник присвячений 135 польським воякам, що загинули в боях з кіннотою Будьонного. Напис зроблений українською і польською мовами.

Після відступу 1-ї Кінної армії 14 серпня 1920 і аж до 1939 року в Лопатині відновилася польська  влада.

У  1930-их роках бургомістром у селищі Лопатин був Ігнацій Жакі. Він будує з дружиною двохповерхову віллу з фонтаном і альтанкою. За радянської влади тут знаходилося відділення роддому.Зараз приміщення пустує та планується  найблищим часом відновити красиву архітектурну памятку.

Рис. Жаків дім

1 вересня 1939 року почалась Друга світова війна. А  вже 19 вересня 1939 року, згідно злочинного пакту Рібентропа-Молотова, в Лопатин вступила червона армія.  Територія громади була осередком активної діяльності ОУН та УПА. Тут діяли розгалужені підпільні мережі, а багато жителів зазнали депортацій до Сибіру.З 22 червня 1941 року по 3 квітня 1944 року селище перебувало під владою фашистської Німеччини.

16 липня 1944 року Лопатин знову потрапив під окупацію червоної Росії під назвою СРСР. Низка мешканців зазнала сталінських репресій. До середини 1950-х років у Лопатині та його околицях вели боротьбу загони ОУН–УПА (відзначився районовий провідник Р. Мандрика на псевдо Чорноморець).

Рис. Роман Мандрика – повітовий провідник ОУН

За  період  ІІ світової війни 56 жителів нашого селища загинуло на полях боїв. У 1952 році було споруджено братську могилу, де на мармурових плитах було висічено імена загиблих воінів, а в 1970 році на могилі було запалено Вічний вогонь.

Рис. Меморіал воїнам, які загинули в час ІІ світової війни.

    На привеликий  жаль, у 2024 році  в межах Львівської області було проведено  процес  «декомунізації» і памятний меморіал було знищено.

Рис.12. Пам’ятник героям УПА і жертвам репресій  

Пам’ятник героям УПА і жертвам репресій у селищі .Лопатин пов’язаний з історичними подіями,  життям і діяльністю людей населеного пункту та регіону. Пам’ятка є свідченням боротьби українського народу за волю України. Тут поховані воїни  УПА і підпільники  ОУН, замордовані в Лопатинській тюрмі  і полеглі  в боях з московськими окупантами, тіла яких нелюди кинули в криниці Юрищ 1946-1952 рр.

    За свою не коротку історію в різний час Лопатин був як центром волості, так і звичайним селом, а з часу встановлення радянської влади на Західній Україні і до 1962 року був райцентром. Сьогодні ж Лопатин є центром територіальної громади  і скарбницею   видатних  архітектурних  пам"яток:

Рис.. Церква Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ

Дерев'яна  церква  Успення Богородиці (1928), помальована синім кольором за волинськими традиціями.

На жаль, її попередницю, зведену ще за Яна Казиміра, розібрали в 1927 році. Лишилася лише дзвіниця . На місці старого храму звели новий - великий і досить гармонійний на території якого розташований  пам'ятник на честь знищення панщини у 1848 р. 

Рис.  Сучасний  вигляд  Церкви   Успіння  Пресвятої  Богородиці  УГКЦ.

Рис.  Дзвінниця на території  Церкви   Успіння  Пресвятої  Богородиці  УГКЦ

Рис. Пам’ятник на честь скасування кріпацтва 1848 р.

Відомо, що перший костел у Лопатині було зведено ще у далекому 1414 році, коли за ці землі точилася боротьба між Польщею і Литвою. Храм був дерев"яний, а побудував його польський мазовецький князь Земовит. Тоді ж тут було створено католицьку парафію, що стало поштовхом до поширення католицизму по всіх околицях. Звісно ж, що до наших днів той костел не дійшов, проте дійшов його наступник, який було зведено у 1772 році на кошти Адама Хлоневського. Своїми рисами храм дуже нагадує святині в Берездівцях і Годовиці. Це й не дивно, адже їх усіх було збудовано за проектами видатного архітектора Бернарда Меретина. Освячено костел було у 1828 році. Внутрішнє оздоблення храму прикрасили фрески Станіслава Строїнського, які було відновлено у 1936 році. В радянські часи костел було закрито, а 1990-х роках святиню знову повернули римо-католикам. Свого часу костел був відомим завдяки чудотворній іконі Матері Божої Лопатинської, яку було вивезено до Польщі у 1944 році.

Рис.  Костел Непорочного зачаття Діви Марії

Рис. Чудотворна ікона Матері Божої Лопатинської ( 1986 р.)

Історія цього образа бере початок від літа далекого 1754 року

1944 року римо-католицькі священики, поспіхом покидаючи Лопатин, таємно вивезли з костьолу до Польщі в містечко Руднік (нині Жешувське воєводство) усі цінні речі, у тому числі образ Лопатинської Богоматері. 1945 року разом із колишніми вимушеними переселенцями-лопатинцями, чудотворний образ потрапив до Сілезії, приєднаної за рішенням Потсдамської конференції до Польщі. Нині ікона зберігається в парафіяльному костьолі села Войціци (Опольське воєводство, РП).

Рис. Будинок товариства « Сокіл» 1912-1913 років.

Рис. Сучасний вигляд  будівлі.

Від часу встановлення Радянської влади на західноукраїнських землях по 30 грудня 1962 року Лопатин був районним центром, з 1 січня 1963 року по 4 січня 1965 року входив до укрупненого Бродівського району, а з січня 1965 року — в складі Радехівського району.

У  лютому 1945 року було побудовано Лопатинський спиртовий завод, який діє і до сьогодні.

Рис. ТОВ «Лопатинський спиртовий завод «Лопатин»

В грудні 1940 року відбулися  перші вибори в  Лопатинську сільську раду.

23 грудня 2018 року створено Лопатинську територіальну громаду. Селище Лопатин стало центром територіальної громади, до якої увійшло 5 населених пунктів: смт.Лопатин,  с.Нивиці, с.Хмільно, с.Березівка, с.Кустин,

З 2020 року громада увійшла до складу укрупненого Шептицького (раніше Радехівського) району.  До Лопатинської громади доєдналися: Куликівська сільська рада, Миколаївська сільська рада, Стремільченська сільська рада, Сморжівська сільська рада, Завидчанська сільська рада.

Зараз в Лопатинській територіальній громаді   7 старостинських округів з центром у селищі Лопатин.

Рис.  Селищна рада 

У 1931 році на 3247 жителів Лопатина був один лікар, дві повитухи і одна приватна аптека. У 1941 році відкрили лікарню на 20 ліжкомісць. А у  1945 році медичну допомогу у селищі надавали 8 лікарів 12 працівників середнього медичного персоналу на 40 ліжкомісць.  На період  2026 року населення селища та громади обслуговує колектив КНП «Лопатинська районна лікарня»  в кількості 74 особи, з них – 16 лікарів та 33 середнього  медичного  персоналу з найновішим медичним обладнанням.

Рис. КНП «Лопатинська РЛ»       

1944 рік: розпочались заняття  в Лопатинській 7-річній школі, а з 1945 року школу було реорганізовано як середню. Сьогодні, це Лопатинський ліцей, в якому навчається 425 здобувачів освіти

Рис.  Лопатинський ліцей 

В Лопатині діє й спеціалізована школа-інтернат, яку було засновано у 1963 році для навчання дітей з вадами розумового розвитку

Рис.   КЗ ЛОР «Лопатинська спеціальна школа»

У 1955 році на базі артілі «Торф'яник», що мала близько 40 га торф'яної площі, створено державне підприємство. Ручну працю замінили сучасні складні машини.  21 грудня 1979 року  на базі торфопідприємства було створено торфобрикетний завод. На теперешній час, підприємство перебуває у приватній власності і має в користуванні 81 га торф’яної площі.

   Рис. Сучасний вигляд  ТЗОВ « ЛОПАТИНСЬКИЙ ТБЗ»

В 1954 році був закладений Парк культури та відпочинку, в якому в 1961 році, в день 100-ліття з дня смерті Т. Г. Шевченка, відкрито пам'ятник поетові.