ЗВІТ про стратегічну екологічну оцінку Детального плану території по вул.Промисловій в смт.Лопатин Червоноградського району Львівської області (за межами населеного пункту)

Дата: 17.11.2023 17:08

Кількість переглядів: 425

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства все більшого значення у міжнародній, національній і регіональній політиці набуває концепція збалансованого (сталого) розвитку, спрямована на інтеграцію економічної, соціальної та екологічної складових розвитку. Поява цієї концепції пов’язана з необхідністю розв’язання екологічних проблем і врахування екологічних питань в процесах планування та прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку країн, регіонів і населених пунктів.

Стратегічна екологічна оцінка стратегій, планів і програм дає можливість зосередитися на всебічному аналізі можливого впливу планованої діяльності на довкілля та використовувати результати цього аналізу для запобігання або пом’якшення екологічних наслідків в процесі стратегічного планування.

Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) – це новий інструмент реалізації екологічної політики, який базується на простому принципі: легше запобігти негативним для довкілля наслідкам діяльності на стадії планування, ніж виявляти та виправляти їх на стадії впровадження стратегічної ініціативи.

Метою СЕО є забезпечення високого рівня охорони довкілля та сприяння інтеграції екологічних факторів у підготовку планів і програм для забезпечення збалансованого (сталого) розвитку.

В Україні створені передумови для імплементації процесу СЕО, пов’язані з розвитком стратегічного планування та національної практики застосування екологічної оцінки.

Основними міжнародними правовими документами щодо СЕО є Протокол про стратегічну екологічну оцінку (Протокол про СЕО) до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо), ратифікований Верховною Радою України (№ 562-VIII від 01.07.2015), та Директива 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище, імплементація якої передбачена Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Засади екологічної політики України визначені Законом України «Про основні засади (Стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» (ухвалено Верховною Радою України 21 грудня 2010 року). В цьому законі СЕО згадується в основних принципах національної екологічної політики, інструментах реалізації національної екологічної політики та показниках ефективності Стратегії. Зокрема, одним з показників цілі 4 Стратегії «Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління» є показник «Частка державних, галузевих, регіональних та місцевих програм розвитку, які пройшли стратегічну екологічну оцінку – відсотків».

У 2012 році Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України (від 17.12.2012 р. № 659) затверджено «Базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Базовий план апроксимації)». Зокрема, відповідно до цього плану потрібно привести нормативно-правову базу України у відповідність до вимог «Директиви 2001/42/ЄC про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище».

Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» був прийнятий Верховною Радою України 4 жовтня 2016 р., а 1 листопада Президент України надав пропозиції до законопроекту. 17 січня 2017 р. Верховна Рада України не підтримала доопрацювання законопроекту.

21 лютого 2017 р. у Верховній Раді України було повторно зареєстровано нову редакцію законопроекту «Про стратегічну екологічну оцінку» (реєстраційний № 6106). Метою законопроекту є встановлення сфери застосування та порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування на довкілля. Законопроект, розроблений на виконання пункту 239 плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, спрямований на імплементацію Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 червня 2001 р. про оцінку наслідків окремих планів та програм для довкілля.

Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» був ухвалений Верховною Радою України 20 березня 2018 року та 10 квітня 2018 року підписаний Президентом України. Даний Закон вступив в дію з 12 жовтня 2018 року.

Закон встановлює в Україні механізм стратегічної екологічної оцінки (СЕО), який діє в країнах Європейського Союзу та передбачає, що всі важливі документи, зокрема, державні програми, повинні, у першу чергу, проходити стратегічну екологічну оцінку з урахуванням необхідних імовірних ризиків тих чи інших дій для довкілля.

1. Зміст та основні цілі документа державного планування

Детальний план території по вул. Промисловій в смт.Лопатин Червоноградського району Львівської області (за межами населеного пункту) – основний вид містобудівної документації на місцевому рівні, яка призначена для обґрунтування довгострокової стратегії планування, забудови та іншого використання території.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документація державного планування підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Проведення процедури стратегічної екологічної оцінки здійснюється на підставі нижче наведених нормативно-правових актів:

– Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку»;

– Закон України «Про ратифікацію Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті»;

– Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

– Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

– наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.08.2018 №296 «Про затвердження Методичних рекомендацій до здійснення стратегічної екологічної оцінки».

Проєкт детального плану території розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів та визначає основні принципи і напрямки планувальної організації та функціонального призначення території, формування системи громадського обслуговування населення, організації інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки території.

Проєкт детального плану території визначає:

– деталізацію та уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту;

– деталізацію та уточнення раніше розроблених детальних планів території;

– формування принципів архітектурної композиції структури забудови;

– встановлення червоних ліній регулювання забудови;

– виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів містобудівного використання.

Містобудівну документацію «Детальний план території по вул. Промисловій в смт.Лопатин Червоноградського району Львівської області (за межами населеного пункту)» розроблено  на підставі наступних вихідних даних:

− Рішення ХХХІІ сесії VІІІ скликання Лопатинської селщної ради  від 20.07.2023 року №46;

− Завдання на проєктування;

− Топографічне знімання території в М 1:1000, виконане ПП «Земельно-кадастрове бюро» в 2023 році;

– Натурні обстеження та фотофіксація території , виконана в ході роботи над проєктом в 2023 році;

– Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно  та Реєстру прав власності на нерухоме майно  №338974058 від 13.07.2023 р.;

– Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 4623955000:06:000:0027.

Детальний план території розробляється з метою:

– будівництва складу торфобрикетів на території Лопатинського торфобрикетного заводу;

– визначення параметрів забудови;

– визначення існуючих та прогнозованих планувальних обмежень використання території згідно з державними, будівельними та санітарно-гігієнічними нормами;

– визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Територія детального планування за функціональним використанням визначена як виробнича територія .

На даний час на території детального планування діє підприємство ТзОВ «Лопатинський торфобрикетний завод», яке відноситься до підприємств ІV класу –  підприємства по видобуванню торфу фрезерним способом . Згідно додатку 4 ДСП 173-96 санітарно-захисна зона від даного виробничого об’єкту становить 100 м.

Звіт сформовано на основі принципів законності та об’єктивності, гласності, участі громадськості, наукової обґрунтованості, збалансованості інтересів, комплексності, запобігання екологічній шкоді, довгострокового прогнозування, достовірності та повноти інформації у проекті документа, міжнародного екологічного співробітництва та відповідно до:

– Земельного, Водного та Лісового кодексів України;

– Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

– Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку»;

– Закону України «Про основи містобудування»;

– Закону України «Про управління відходами»;

– Закону України «Про охорону атмосферного повітря»;

– Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

– Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;

– Закону України «Про екологічну мережу України»;

– Закону України «Про охорону земель»;

– Закону України «Про рослинний світ»;

– Закону України «Про тваринний світ»;

– Закону України «Про генеральну схему планування території України»;

– Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»;

– Закону України «Про індустріальні парки»;

– Національного плану управління відходами до 2030 року;

– Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 років;

– ДБН Б.1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні»;

– ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;

– ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій»;

– ДСП – 173 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів»;

– ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»;

– ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів»;

– ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»;

– ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»;

– Постанова від 01 вересня 2021 р. №926 «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації».

На місцевому рівні засади екологічної політики регулюються «Програмою охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 2021-2027 роки», «Стратегією розвитку Львівської області на період 2021-2027 років», і зокрема «Планом заходів з реалізації у 2021-2023 роках Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 років (у новій редакції)». План заходів передбачає створення сприятливої конкурентоспроможної економіки, створення умов якісного життя, збалансованого просторового розвитку населених пунктів, створення умов для збереження довкілля, формування привабливості та розвитку туристичної галузі.

Стратегія розвитку Львівської області передбачає розуміння актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіону, мікрорегіонів та територіальних громад. Заходи, зазначені у стратегії зможуть забезпечити розвиток людського капіталу, досягнення високої якості життя та економічного зростання на основі екологічно невиснажливої, енергоефективної та інноваційно орієнтованої промисловості та біоекономіки, креативних індустрій.

Дотримання умов даних програм дозволить:

– зберегти якісний стан атмосферного повітря,

– не допустити негативних змін клімату,

– налагодити правильне водопостачання без шкоди для гідрологічного режиму річок,

– зберегти лісистість України,

– мінімізувати наслідки утворення та поводження з відходами,

– уникнути неправильного використання земель та надр України.

Будь-яка людська діяльність має проводитися з врахуванням трьох важливих складових: екологічної, економічної та соціальної. На основі даних ланок відбувається сталий розвиток. Рівень життя населення залежить від функціонування складових сталого розвитку – розвиток, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби.

Документ державного планування узгоджується з планом соціально- економічного розвитку території, виконанням стратегічних завдань передбачених Стратегією розвитку Львівської області на період до 2027 року (Стратегічна ціль 1: Конкурентно-спроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації, Стратегіна ціль 3: Збалансований просторовий розвиток).

У рамках проведення процедури Стратегічної екологічної оцінки Проєкту детального плану території по вул. Промисловій в смт.Лопатин Червоноградського району Львівської області (за межами населеного пункту)  розроблено та оприлюднено Заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки.

Протягом громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки (10 календарних днів) звернень, зауважень та пропозицій від громадськості не надходило.

2. Характеристика поточного стану довкілля, у тому числі здоров’я населення на основі адміністративних даних, статистичної інформації та результатів досліджень

Проектована земельна ділянка, на яку розробляється детальний план території, розташована на території Лопатинської територіальної громади Червоноградського району  Львівської області.

Відповідно до вихідних даних та топогеодезичного знімання місцевості визначено межі території проектування. Ділянка на яку розробляється ДПТ обмежена: з північної та південної сторін – землями Лопатинської селищної ради, зі східної та західної сторін – землями Радехівського дочірного лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» та землями Лопатинської селищної ради (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема розташування території у планувальній структурі території Львівської області

Існуюча планувальна структура території детального планування характеризується наявністю існуючої забудови виробничого призначення і  представлена як окремо стоячими так і зблокованими між собою виробничими, адміністративно-побутовими та допоміжними будівлями. Територія детального планування розташована у виробничій зоні на віддалі 1650 м від смт. Лопатин за межами населеного пункту.

Для аналізу та оцінки поточного стану навколишнього середовища були використані статистичні дані та офіційні дані обласних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та реалізують політику у сфері охорони здоров’я. Основними джерелами інформації були: Звіт про результати моніторингу природного довкілля Львівщини, Екологічний паспорт Львівської області, Регіональна доповідь про стан навколишнього середовища у Львівській області, статистичний щорічник Львівської області, статистичний збірник Довкілля Львівської області.

Геоморфологічна та геологічна будова

За сучасною геоморфологічною регіоналізацією Львівщина охоплює частини чотирьох геоморфологічних областей: 1) Волино-Подільської височини з прилеглим пасмом Розточчя, які сформувалися на платформах (давній Східноєвропейській і виступі епіпалеозойської Західноєвропейської); 2) Передкарпатської височини, сформованої на Передкарпатському передовому прогині; 3) Скибових (Зовнішніх) Карпат, які сформувалися на складчастих флішових структурах, ускладнених лускуватими насувами; 4) Вододільно-Верховинських Карпат, сформованих на флішових відкладах Кросненської зони з переважанням антиклінальних складок і широких синкліналей.

Теритрія належить до Бугсько-Стирської плоско-хвилястої водно-льодовикової та алюваіальнозденудаційної рівнини (рис. 2.2).

Бугсько-Стирська плоско-хвиляста водно-льодовикова та алювіально-денудаційна рівнина займає східну частину Малого Полісся. Панівні абсолютні висоти – 210-220 м, піщані горби  – 230-250 м. У структурі рельєфу цього району межирічні ділянки займають хвилясті рівнини з перетвореними водно-льодовиковими відкладами та локальні денудаційні хвилясто-горбисті поверхні на крейдових мергелях.

Вздовж долин Західного Бугу та Стиру розміщені широкі алювіальні заплави і надзаплавні «борові» піщані тераси. Як і в попередньому центрально-малополіському районі, важливими є еолові (дюнні) форми рельєфу (вздовж долин основних річок) і заболочені пониження з біогенним мікрорельєфом.

Рис. 2.2. Геоморфологічне районування Львівської області

У геологічній будові району беруть участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою, які перекриваються пластом четвертинних відкладів потужністю 3-5 м і представлені строкатим комплексом континентальних утворень водно-льодовикового, алювіального, елювіального типів. В східної частини району залягають поклади кам’яного вугілля, крейди та будівельних пісків. В межах східної частини району в долинах приток Західного Бугу і Стиру є великі поклади торфу (торф’яні масиви).

Водні ресурси та їх використання

Місце розташування населеного пункту та геоморфологічна структура території зумовили її гідрологічні та гідрогеологічні умови. Відповідно до схеми «Гідрологічне районування Львівської області» територія належить до басейну річки Стир (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Гідрологічне районування Львівської області

        Біля смт Лопатин протікає річка Острівка. Острівка – річка в Україні, в межах Червоноградського району Львівської області. Ліва притока Стиру (басейн Прип'яті). Довжина Острівки – 24 км, площа басейну 161 км². Річка майже повністю каналізована, русло випрямлене, заплава місцями заболочена.

Витоки розташовані на південній околиці міста Радехова. Річка тече здебільшого на південний схід у межах Малого Полісся. Впадає у Стир на північ від села Станіславчика.

        У загальній схемі гідрогеологічного районування України район обстежень відноситься до Західної частини Волино-Подільського артезіанського басейну. У межах зони активного водообміну підземні води залягають в четвертинних алювіально-делювіальних відкладах.

        Водоносний комплекс у відкладах верхньої крейди, розвинутий у межах Волино-Подільського артезіанського басейну. Він приурочений до мергелів сенону, крейди, турону, пісковиків сеноману. Залягає під четвертинними відкладами, глинисті різновиди яких слугують верхньою водотривкою покрівлею горизонту.

        Водоносний горизонт у юрських відкладах не має повсюдного поширення, вони перекриті  потужною товщею верхньокрейдових порід, нижня частина яких щільна монолітна і водонепроникна.

        Водоносний горизонт у кам’яновугільних відкладах є основним, що заводнює відклади кам’яного вугілля в басейні. Водоносні відклади представлені  пісковиками, вапняками, пластами вугілля і мають шарувату будову. За умовами залягання – це пластово-тріщинні води, які мають значні напори.

         Основні показники використання і відведення води у Львівській області (млн куб.м) представно на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Основні показники використання і відведення води (млн м³)

        Згідно даних державної звітності про використання води по формі 2ТП-водгосп (річна) забір води з природних водних об’єктів області у 2022 році збільшився на 6,748 млн м³ в порівнянні з минулим роком і становить 183,147 млн м³. У поточному році забір води з підземних водних об’єктів збільшився на 5,678 млн м³ (зі 151,304 млн м³ у 2021 до 156,982 млн м³ в 2022). Також у 2022 році збільшився забір води з поверхневих водних об’єктів на 1,07 млн м³ і склав 26,165 млн м³, (у 2021 році забір складав 25,095 млн м³). Використання свіжої води по області збільшилося на 1,518 млн м³ (з 130,812 млн м³ у минулому році до 132,330 млн м³ у поточному) в основному за рахунок використання води сільським населенням, що показано у звітах територіальних громад Львівщини. Використання води на господарсько-питні потреби зменшилося у 2022 році на 11,575 млн м³ в порівнянні з минулим роком (з 61,864 млн м³ до 50,289 млн м³). На виробничі потреби водокористувачі області зменшили використання води на 1,085 млн м³ (з 34,846 млн м³ до 33,761 млн м³). Використання води у сільському господарстві збільшилося на 0,492 млн м³ і становить у 2022 році 2,638 млн м³.

        Впродовж 2022 року водокористувачами Львівської області було скинуто в поверхневі водні об’єкти 143,093 млн м³ зворотних вод. У порівнянні з 2021 роком загальний скид стоків зменшився на 6,752 млн м³. Загальний об’єм забруднених стічних вод в поверхневі водойми області становить 113,858 млн м³, що на 5,968 млн м³ більше, у порівнянні з минулим роком.

        Скид зворотних вод у 2022 році в басейні р. Стир зменшився на 0,038 млн м³. Відбулося зменшення об’єму скинутих нормативно очищених вод на 0,106 млн м³. Скид недостатньо-очищених та без очистки вод збільшився на 0, 007 млн м³ у порівнянні з минулим роком. Басейн р. Стир найбільш забруднюється комунальними стічними водами м. Радехів (КП «Радехівське ВКГ»).

        Існуючі будівлі на території детального планування забезпеченні водопостачанням та водовідведенням.

        Забезпечення існуючих виробничих та адміністративно-побутових приміщень господарсько-питним водопостачанням здійснюється від двох існуючих свердловин (одна резервна), які розташовані на території підприємства.

        Товариство з обмеженою відповідальністю «Лопатинський торфобрикетний завод» здійснює водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокристування №64/ЛВ/49д-21 від 26.07.2021 р. Річна потреба у воді 6,69 тис. м³/рік, в тому числі на господарсько-питні потреби – 4,97 тис. м³/рік, для виробничих – 1,72 тис. м³/рік.

        Побутові стічні води від існуючої забудови самопливом подаються до каналізаційно-насосної станції, звідки по напірному трубопроводу перекачуються на каналізаційно- очисні споруди повної біологічної очистки, потужністю 9,125 тис. м³/рік. Очисні споруди розташовані на території підприємства. Після біологічної очистки стічні води скидаються у р. Острівка за межами смт. Лопатин. Допустимий обсяг скиду – 6,27 тис. м³/рік, фактичний обсяг скидання зворотних вод – 0,35 м³/год (згідно з розробленими нормативами ГДС).

        Відповідно до протоколу аналізу питної води №48 за серпень 2023 року фізико-хімічні показники становлять: загальна твердість – 4,90 мг-екв/дм³, мінералізація – 649 мг/дм³, рН – 7.52, сухий залишок – мг-екв/дм³, хлориди – 24 мг/дм³, сульфати , сульфати – 40,3 мг/дм³, нітрати – 2,6 мг/дм³, нітрити – 0,6 мг/дм³, кальцій – 60,1 мг/дм³, магній – 23,1 мг/дм³, залізо загальне – 1,10 мг/дм³. За результатами досліжджень питної води (протокол №179 від 24.10.2023 р.) проба питної води по досліджуваних показниках відповідає нормативам питної води, встановлених ДСанПіН 2.2.4.171-10 «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною». Результати санітарно-мікробіологічного дослідження питної води (результат №1326, дата видачі 27.10.2023 р.) показали, що загальних коліформ, E.coli, ентерококів в 100 см³ не виділено.

        Відповідно до протоколу №62 від 11.10.2023 р. (місце відбору проб -випуск №1, скид стічних вод р. Острівка) гідрохімічні показники становлять: активна реакція рН – 7.73, мінералізація – 507,8 мг/дм³, хлориди – 69,47 мг/дм³, сульфати – 60,34 мг/дм³, завислі речовини – 6,97 мг/дм³, азот амонійний – 0,226 мг/дм³, нітрити – 0,0297 мг/дм³, нітрати – 1,59 мг/дм³, фосфати – 0,468 мг/дм³, БСК₅ – 1,864 мгО₂/дм³, ХСК – 9,653 мгО₂/дм³, залізо загальне – 0,066 мг/дм³, СПАР – 0,0392 мг/дм³, нафтопродукти – 0 мг/дм³. Гідрохімічні показники знаходяться в межах гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин (копії додаються).

Кліматичні умови та зміна клімату

Регіон розташований у перехідній зоні від помірно-теплого західно-європейського клімату до помірно континентального східно-європейського. Територія знаходиться в зоні атлантико-континентального клімату і відноситься до північного кліматичного району. Особливості кліматичних умов зумовлені положенням між вологими прибалтійськими низовинами з одного боку і сухими степами південної частини – з другого.

Пересічна температура січня у регіоні становить -4,2 − -4,5°С, липня +18,0 – +18,4°С. Період з температурою понад 10°С становить в середньому 155-160 днів. Середньорічна норма опадів становить 560-800 мм на рік. Основна кількість опадів випадає в теплий період року. Розташування у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні та в агрокліматичній підзоні достатнього зволоження ґрунту.

Величина сумарної сонячної радіації становить 92,4 ккал/см² за рік. Найменші значення простежуються у зимові місяці – 1,1-3,5 ккал/см². За літній період кількість сумарної сонячної радіації сягає 42,2 ккал/см², а серед місяців найбільші значення припадають на липень – 16,6 ккал/см². Умови атмосферної циркуляції для Малого Полісся визначають за західним перенесенням повітряних мас і положенням щодо Азорського і Сибірського максимумів та Ісландського мінімуму. Протягом року панівними над цією територією є повітряні маси помірних широт. За рік найбільшу повторюваність мають вітри західних румбів. Середня швидкість вітру становить 4,0 м/с.

Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату 1992 року визначено систему заходів, спрямованих на стабілізацію концентрації парникових газів з метою уникнення негативного антропогенного впливу на кліматичну систему. Сторонами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату стали 189 країн.

Україна починаючи з 1996 року ратифікувала низку міжнародних зобов’язань, а саме: рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Паризьку угоду.

Як країна з перехідною економікою, Україна стала однією із сторін і взяла зобов’язання стабілізувати викиди парникових газів на рівні 1990 року. У 2005 році Кабінет Міністрів України схвалив Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату.

Зменшення обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу є одним із пріоритетних у галузі охорони довкілля. Зрозуміло, що підприємства не зможуть зменшити шкідливі викиди в один момент. Тому з метою поступового скорочення викидів забруднюючих речовин, діоксиду сірки (далі – SO₂), оксидів азоту (далі – NO_х) та речовин у вигляді суспендованих твердих частинок недиференційованих за складом від існуючих великих спалювальних установок, номінальна теплова потужність яких становить 50 МВт і більше, розроблено Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року № 796-р та набрав чинності з 01.01.2018 року.

Відповідно до плану заходів з реалізації у 2021-2023 роках «Стратегії розвитку Львівської області на період 2021 – 2027 років», поставлені основні стратегічні цілі: «Конкуренто-спроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації» та «Чисте довкілля», які частково вирішують проблеми щодо запобігання змінам клімату в частині: енергозбереження та впровадження відновлюваної енергетики, що зменшить викиди парникових газів; мінімізує підтоплення біля водних об’єктів шляхом берегоукріплення; забезпечить формування екологічної свідомості населення; збереження лісів та створення нових природоохоронних територій. Відповідно до завдань буде вирішено наступне:

– енергетична самодостатність;

– зменшення забруднення водних ресурсів та атмосферного повітря;

– формування екологічної свідомості населення та комплексної системи поводження з відходами;

– збереження біорізноманіття та розвиток природоохоронних територій.

Атмосферне повітря

Стан атмосферного повітря населеного пункту залежить від обсягів забруднюючих речовин, які викидаються стаціонарними та пересувними джерелами викидів.

Внаслідок інтенсивного руху транзитного автотранспорту, а також в зв’язку з різким збільшенням кількості місцевих транспортних засобів, спостерігається певне забруднення атмосферного повітря пилом та окислами азоту. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Зменшення цього впливу можливе шляхом удосконалення схем руху, розташування майданчиків для паркування автомобілів, покращення якості палива, а також доріг.

Вихідні дані не характеризують дійсного стану забруднення повітряного басейну. В зв’язку з тим що за останні роки відбувається спад виробництва, повна або часткова його зупинка, має місце зменшення валових викидів по всіх джерелах викиду.

За останні роки спостерігається зростання внеску автотранспорту в загальне забруднення території за рахунок збільшення автомобілів.

Важливими показниками, які характеризують стан повітряного басейну в області є обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел, їхня динаміка, а також розрахунки цих викидів на 1 км² та на одну особу. По області обсяги викидів від стаціонарних джерел у розрахунку на один квадратний кілометр території області складає в середньому 3,5 т (що становить 4,5 % від загальної кількості).

Частково спостерігається тенденція до збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів. У 2022 році обсяги викидів від стаціонарних джерел збільшились на 2,42 тис. т в порівнянні з 2021 роком. Збільшення викидів пов’язане зі встановленням бензино- та дизель-генераторів як застосування альтернативних джерел енергії, необхідність яких виникла після атак російської агресії на критичну інфраструктуру області.

Динаміка обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 2022 рік та два попередніх представлена в табл. 2.1

Табл. 2.1.

Динаміка обсягів викидів забруднюючих речовин

в атмосферне повітря

Примітка. Дані попередні. Уточнена інформація буде оприлюднена після закінчення воєнного стану відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни».

Обсяги забруднюючих речовин, які надійшли у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємств, установ та організацій, у 2021 році становили 75,4 тис.т, що на 0,8% менше відносно 2020 року. Із загальної кількості забруднюючих речовин, викиди метану становили 36,9 тис.т, діоксиду сірки – 19,6 тис.т, діоксиду азоту – 5,6 тис.т, оксиду вуглецю – 4,3 тис.т. Крім того, викиди діоксиду вуглецю становили 3126,0 тис.т (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Динаміка та структура обсягів викидів забруднюючих речовин у Львівській області

Відповідно до статистичної інформації обсяги викидів забруднювальнихречовин, які надійшли у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидівпідприємств, установ та організацій Львівської області у 2022 році становили 77,5 тис. т.

Найбільші обсяги викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря мають підприємства постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря 33,3 тис. т (або 43,0 % від загальних викидів стаціонарними джерелами по області), підприємства добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 32,9 тис. т (або 42,4 % від загальних викидів стаціонарними джерелами по області). Переробна промисловість складає незначну частину у шкалі викидів – 4,0 тис. т (або 5,2 % від загальних викидів стаціонарними джерелами по області), транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність 3,3 тис. т (або 4,3 % від загальних викидів стаціонарними джерелами по області).

Викиди шкідливих речовин ТОВ «Лопатинський торфобрикетний завод» здійснюються на основі дозволу №4623955400-5, виданого Департаментом екології та природних ресурсів у Львівській області. Термін дії дозволу на викиди – з 29.05.2018 по 29.05.2028 рр..

Внаслідок діяльності підприємства стаціонарними джерелами викидається в атмосферне повітря ряд забрднюючих речовин:

– речовини у вигляді суспендованих твердих частинок,

– оксид вуглецю,

– діоксид вуглецю,

– метан,

– залізо та його сполуки (у перерахунку на залізо),

– хром та його сполуки (у перерахунку на Cr³⁺),

– манган та його сполуки в перерахунку на діоксид мангану,

– оксид азоту (у перерахунку на діоксид азоту [NO+NO₂]),

– оксид діазоту,

– діоксид сірки,

– бензин,

– граничні вуглеводні – C₁₂-C₁₉,

– НМЛОС,

– оцтова кислота.

Земельні ресурси та грунти

Грунтовий покрив Львівської області характеризується великою різноманітністю. Формування і поширення окремих типів ґрунтів і різновидностей зумовлюється характером ґрунтотворчих порід, рельєфом місцевості, кліматичними умовами, глибиною залягання ґрунтових вод і рослинним покривом.

Найпоширенішими типами ґрунтів Малого Полісся є: дерново-підзолисті, підзолисто-дернові та дерново-карбонатні ґрунти. (рис. 2.6). Поряд з ними достатньо розповсюдженими є дернові глейові й оглеєні, лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти. До лесових «островів» приурочені сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені. Здебільшого ґрунти району дослідження характеризуються невисоким вмістом гумусу. Ґрунтоутворюючими породами тут є четвертинні воднольодовикові, алювіальні, еолові і делювіальні відклади, а також лесоподібні суглинки і мергелі.

Рис. 2.6. Ґрунтовий покрив Львівської області

Земельний фонд Львівської області складає 2183,1 тис. га.

За даними Головного управлінням Держгеокадастру у Львівській області станом на 01.01.2016 більше третини земель області 37,9% (827,9 тис. га) перебуває в користуванні громадян. В структурі землекористувань громадян найбільшу питому вагу (46,3% - 383,3 тис. га) займають земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 186,5 тис. га земель (22,5% від загальної площі землекористувань громадян) використовується громадянами для ведення особистого селянського господарства. У користування селянських (фермерських) господарств перебуває 46,1 тис. га (5,6% від загальної площі землекористувань громадян).

На даний час спостерігаються зміни у структурі сільськогосподарських угідь. Однією з головних причин, що стоїть на заваді створення сучасного земельного кадастру в населених пунктах є недосконалий характер системи реєстрації прав на землю, що призводить до відсутності у більшості землекористувачів державних актів та меж земельних ділянок в натурі, відсутність повноцінних даних про об’єкти нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках. Інформаційна система відомостей та документів стосовно земельних ділянок, їх правового режиму – державного земельного кадастру потребує реформування. Також негативний вплив має уповільнений розвиток наукових досліджень і практичних робіт з кадастрування інших, крім сільськогосподарських земель, як наслідок цього, відсутність уявлення про цінність земель населених пунктів.

Надра

У межах Львівської області, відповідно до підрахунків, які виконані на підставі фондових, статистичних і літературних матеріалів, нараховують 626 родовищ корисних копалин, із яких 247 – розробляють. Мінерально-сировинні ресурси Львівської області на 41,6% охоплюють паливно-енергетичну сировину (нафту, вільний газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля, торф), друге місце належить покладам, які потрібні для виробництва будівельних матері лів (34,9%), третє – покладам прісних і мінеральних підземних вод (19,5%), решта припадає на такі корисні копалини: самородна сірка, сіль (натрієва, магнієва і калійна), германій, озокерит (загалом близько 4,0%) (рис. 2.7).

Кам’яновугільні поклади залягають у північній і північно-західній частині Львівської області.

У регіоні нараховують 25 родовищ кам’яного вугілля, серед яких дев’ять експлуатують. Поклади нафти та газу розробляють у межах Передкарпатської і Карпатської нафтогазо-носних областей. Крім того, у девонських відкладах Волино-Подільського району виявлено одне (Великомостівське) газове родовище. У межах Львівської області немає промислових запасів металевих корисних копалин. У надрах Львівщини виявлені, оцінені і промислово освоєні різні види гірничохімічної і гірничорудної сировини. До гірничохімічної групи корисних копалин належать натрієві (кухонні), калійні і магнієві солі, сірка та карбонатна сировина для цукрової промисловості, до гірничорудної – озокерит. Родовища цієї сировини сконцентровані у межах Дністровського і Сянського Передкарпаття. Найвища щільність родовищ припадає на райони Борислава, Дрогобича і Стрия. Сольові ресурси приурочені до Внутрішньої зони Передкарпатського прогину, яку поділяють на два покриви: Самбірський і Бориславсько-Покутський.

Рис. 2.7. Основні родовища корисних копалин Львівської області (поверхнева форма територіального поширення)

Будівельна промисловість має добре розвинений мінерально-сировинний потенціал різноманітних корисних копалин. Корисні копалини, потрібні для будівництва, репрезентовані 201 родовищем, із яких 79 – розробляють.

Родовища будівельних корисних копалин розміщені в межах регіону нерівномірно. Найбіднішими на будівельну сировину вважають гірські ландшафтні області Східних Карпат, особливо Стрийсько-Сянську верховину.

Лопатинське родовище торфу розташоване в долині річок Острівка і Стир. Площа – 625 га. Загальні запаси – 16 381 000 м³.

Близько 60% видобутого торфу використовують як добриво, субстрат для газонів, підстилка. Незначна кількість торфу слугує сировиною для хімічної переробки в етиловий спирт, гумінові кислоти, фурфурол, віск, для вирощування кормових дріжджів.

Через інтенсивну експлуатацію торфових родовищ у минулому, сьогодні нараховується п’ять ділянок із виробленими запасами торфу. Загалом у межах  Львівської області нараховується 12 торфовищ (загальною площею 1081 га), де подальше добування торфу неможливе. Ці території зайняті тепер сільсько-господарськими угіддями.

Управління відходами

Основними утворювачами побутових відходів від населення є місто Львів та великі промислові міста області (Дрогобич, Червоноград). Кількість утворених відходів у цих населених пунктах значно переважає кількість відходів, що утворюються в окремих районах. Відповідно до цього показника територія Львівської області має чітке районування – кількість відходів, що утворюють мешканці сіл, переважає в південно-західних районах (Самбірський, Дрогобицький, Стрийський). У північних регіонах області показник утворення відходів між сільським і міським населенням є паритетним або з переважанням кількості відходів від міського населення.

У 2021 році на території Львівської області утворено підприємствами та домогосподарствами 3212,2 тис. т відходів. Основна частина утворених відходів (99,96% від загального обсягу) належить до відходів IV класу небезпеки. У 2022 році на 21 діючому полігоні (сміттєзвалищі) області захоронено 529937,21 тонн твердих побутових відходів. Загальна площа земель, зайнята під сміттєзвалищами, перевищує 152 га. За 2021 рік утворено 3212,2 тис т. відходів, одержано від інших підприємств – 1369,1 тис. т, спалено – 118,7 тис. т, використано (утилізовано) – 308,6 тис. т, направлено в сховища організованого складування (поховання) – 2005,5 тис. т, передано іншим підприємствам – 2453,2 тис т.

Ландшафти

Рис. 2.8. Ландшафтна карта Львівської області

Територія проєктування належить до Центрально-малополіської групи ландшафтів. Верхньостирський ландшафт займає розгалужене верхів'я р. Стир і характеризується в основному поєднанням обширних овальних піщаних слабопідвищених рівнів з еоловими формами і широких заторфованих днищ річкових долин. Серед угідь переважають соснові ліси і сінокоси. В межі басейну Західного Бугу входить лише своєю західною окраїною.

Біорізноманіття та природоохоронні території

Одним із найдієвіших методів збереження генофонду живої природи, унікальних природних екосистем, ландшафтів є метод заповідання. Результати екологічних досліджень свідчать, що заповідні екосистеми виконують важливу функцію міграції видів флори й фауни у прилеглі напівокультурені та окультурені ландшафти. Таким чином, вони збагачують їх біологічне різноманіття і тим самим підтримують екологічну стабільність.

На території області налічується 404 об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 180,2 тис. га. Показник заповідності від загальної площі області становить 8,25%.

Питання збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в межах територій природно-фонду висвітлені у Законі «Про природно-заповідний фонд України», а щодо рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин – у Положенні про Червону книгу України.

До Червоної книги України у межах Львівської області включено 176 видів рослин та грибів. Також, на території області наявний 281 вид рослин, занесених до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на території регіону.

У межах Львівської області тваринний світ є досить різноманітний та змішаний і включає східноєвропейські, західноєвропейські, середземноморські й гірські види. До складу фауни хребетних Львівської області (в її сучасних адміністративних межах) належать 340 видів, зокрема: риб – 47, земноводних – 15, плазунів – 8, гніздових птахів – 199, ссавців – 71. Загальна кількість тварин Львівської області, занесених до Червоної книги України налічує 137 видів.

На території опрацювання ДПТ відсутні території та об’єкти природно-заповідного фонду, їх функціональні та охоронні зони, території, зарезервовані з метою наступного їх заповідання, об’єкти екомережі, території Смарагдової мережі, водно-болотні угіддя міжнародного значення, біосферні резервати програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Найближчими об’єкта природно-заповідного фонду є заказник місцевого значення «Пукачів» (відстань від території проєктування орієнтовно становить 9,4 км), лісовий заказник місцевого значення «Лопатинський заказник» (відстань від території проектування становить орієнтовно 10 км).

Пукачів – загальнозоологічний заказник місцевого значення в Україні. Представлений двома урочищами – Пукачів і Криви, що розташовані на схід та південь від Радехова. За фізико-географічним районуванням заказник розташований в північно-східні частині Малого Полісся.

Площа – 1649 га. Перебуває у віданні Радехівський ДЛГ, Радехівське лісництво. Заснований рішенням Львівської облради від 9.10.1984 року, №495.

Заказник створено з метою збереження і розмноження мисливської фауни, а саме козулі звичайної, зайця-русака, білки звичайної, куниці, лисиці звичайної, кабана дикого, а також охорони і збереження сосново-дубового насадження як середовища проживання мисливської фауни.

Лопатинський заказник – лісовий заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у Радехівському районі Львівської області, між селами Грицеволя і Підмонастирок.

Площа 109 га. Перебуває у віданні ДП «Радехівський лісгосп» (Лопатинське лісництво, кв. 63, вид. 4, 11; кв. 64, вид. 12, 13, 16).

Лісовий заказник створено з метою збереження і відтворення високопродуктивних еталонних насаджень сосни звичайної з домішкою дуба звичайно, граба і смереки. Окремі сосни мають вік бл. 100 років, сягають 40-метрової висоти зі стовбурами діаметром 50 см. Трав'яний покрив утворює квасениця звичайна з домішкою осоки пальчастої, безщитника жіночого, горлянки повзучої.

Ґрунти в заказнику дерново-слабопідзолисті глеюваті супіщані, сформовані на воднольодовикових відкладах.

Основні завдання заказника: збереження, відтворення і відновлення унікального для Малого Полісся високопродуктивного еталонного насадження сосни звичайної та вивчення ходу природних процесів лісовідновлення, а також підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

Україна є однією з країн, що підписала Бернську конвенцію про біологічне різноманіття (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі). Дата підписання Україною: 11 червня 1992 р. Дата ратифікації Україною: Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття» від 29 листопада 1994 р. № 257/94-ВР. Дата набуття чинності: 29 грудня 1993 р., для України – 7 лютого 1995 р.

Смарагдова мережа України (англ. Emerald network) – українська частина Смарагдової мережі Європи, розробляється з 2009 року.

Мережа Емеральд (Смарагдова мережа, Emerald Network) – це мережа, що включає Території Особливого Природоохоронного Інтересу (Areas of Special Conservation Interest, ASCI, далі – «території (об’єкти) мережі Емеральд»). Мережа Емеральд проектується в державах, які є сторонами Бернської конвенції (всього 26 держав), у країнах Європейського Союзу на виконання Бернської конвенції створюється мережа «Натура 2000», яка проєктується за аналогічними принципами, що і мережа Емеральд, але використовує юридичні і фінансові інструменти ЄС.

Провідною організацією, яка відповідає за розбудову даної мережі, є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Розробником першої черги Мережі (у 2009-2016 роках) була благодійна організація «Інтерекоцентр» (за цей період підготовлені описи на 271 територію). У період 2017-2019 років проектуванням Смарагдової мережі займається громадська організація «Українська природоохоронна група» (за 2017-2018 розроблено та подано на розгляд Бернської конвенції обгрунтування щодо створення ще 106 території Мережі). Під час засідання Постійного комітету Конвенції 4-5 грудня 2019 року нові 106 територій були додані до складу мережі (№272-377). Проектом передбачено і створення екологічної мережі.

Екомережа – це складна, різнорівнева, просторова система природних біотичних і абіотичних елементів екосистеми, а також змінених і деградованих ландшафтів, що вимагають збереження або відновлення, у тому числі і шляхом невиснажливого використання. Як випливає з цього визначення, до складу екомережі мають бути включені не тільки території із збереженою природною рослинністю, але й змінені, навіть деградовані, ландшафти, які потребують відновлення.

Територія проектування не потрапляє на території Смарагдової мережі. (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Розташування населеного пункту в системі територій Смарагдової мережі України

На території опрацювання об’єкти природно-заповідного фонду відсутні. Впливу від реалізації планованої діяльності на території Смарагдової мережі не очікується.

Безпека життєдіяльності населення

За результатами зонування визначено, що територія детального  планування потрапляє в зону небезпечного сильного радіоактивного забруднення від об’єкта віднесеного до категорії цивільного захисту  як «особливо важливий» та не потрапляє в зону руйнувань.

Хімічно-небезпечних об’єктів, потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної  небезпеки на території смт. Лопатин немає. Його територія не потрапляє в зону впливу  потенційно небезпечних об’єктів та в зону можливого хімічного забруднення від ХНО  розташованих за його межами.

Згідно положень п. 5.4. ДБН В. 1.2.-4-2019 територія проєктування не попадає в зони можливого катастрофічного затоплення при руйнуванні гідротехнічних споруд.

Матеріальні активи

В межах території детального планування  відсутня житлова забудова.

Найближча існуюча житлова забудова садибного типу розташована зі східної сторони від території детального планування на віддалі 1650 м.

В межах території детального планування відсутні об’єкти громадського призначення, ділові центри та інноваційні об’єкти.

В межах території детального планування розташований виробничий комплекс ТзОВ «Лопатинський торфобрикетний завод». Відповідно до  інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №338974058  від 13.07.2023 р. в складі виробничого комплексу зареєстровано 21 будівлю та споруди, а саме: адмінбудинок, брикетний цех, склад матеріальних цінностей, столярний цех, конюшня, пилорама, механічна майстерня, бункерна галерея, приймальне відділення, котельня, склад торфобрикетів, вагова, пожежне ДЕПО, сторожівна, дві насосні станції, трансформаторна підстанція, маневровий пост, сарай для дров, операторна, каналізаційно-насосна станція, дві станції біоочистки та водонапірна вежа.

Збереження традиційного середовища

В межах території детального планування відсутні об’єкти культурної та всесвітньої спадщини, межі історичних ареалів, історико-культурних заповідників, охоронюваних  археологічних територій.

Охорона здоров’я

Здоров’я населення можна оцінити такими показниками, як середня тривалість життя при народженні або після досягнення певного віку, загальна смертність та смертність дітей до одного року життя, захворюваність і функціональні відхилення, поширеність хвороб.

На базі наявних адміністративних даних щодо державної реєстрації народження і смерті та зміни реєстрації місця проживання, в управлінні статистики Львівської області зробили розрахунки, де і скільки людей мешкає.

Чисельність наявного населення у Львівській області, за оцінкою, на 1 лютого 2022 року становила 2476,1 тис. осіб.

Упродовж січня 2022 року чисельність населення зменшилася на 2021 особу. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих припало 39 живонароджених.

На 1 лютого 2022 року чисельність міського наявного населення, за оцінкою, становила 1515233 особи, сільського – 960880 осіб.

Динаміка народжуваності та смертності населення Львівської області представлена на рис. 2.10.

Рис. 2.10. Динаміка народжуваності та смертності населення

Львівської області

За даними головного управління статистики у Львівській області за причинами смерті перше місце посіли хвороби системи кровообігу (58,9% від усієї кількості померлих), друге – новоутворення (11,0%), третє – коронавірусна інфекція COVID–19 (7,2%).

Інформація щодо захворюваності населення на окремі види хвороб у Львівській області представлена на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Захворюваність населення на окремі види хвороб (осіб)

Чисельність населення Лопатинської громади станом на 1 січня 2023 р.  становить 12309. Кількість закладів медичного обслуговування населення становить: фельдшерсько-акушерських пунктів – 12, амбулаторій – 3, станцій екстреної медичної допомоги – 1, лікарень – 1.

Прогнозні зміни стану довкілля у тому числі здоров’я населення якщо документ державного планування не буде затверджено

Незатвердження документа державного планування не сприятиме розвитку населеного пункту.

Зміни стану повітряного, водного середовища, якщо ДДП не буде затверджено, загалом не прогнозуються. Ймовірний опосередкований вплив у звʼязку з тенденцією до збільшення навантаження на грунтове середовище, внаслідок збільшення ризику забруднення у разі невирішення питання з організацією території.

У разі незатвердження детального плану території та відповідно – відмови від реалізації проєктних рішень містобудівної документації, ускладниться процес збільшення надходжень до місцевого державного бюджету, економічного розвитку території проєктування.

3. Характеристика стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров’я на територіях, які ймовірно зазнають впливу

Дана територія проєктування знаходиться в межах Червоноградського району.

Обсяги викидів забруднювальних речовин від стаціонарних джерел забруднення в атмосферне повітря від підприємств, установ та організацій Львівської області визначається шляхом проведення інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання на підприємствах-суб’єктах господарювання області.

За 2021 рік у Червоноградському районі обсяг викидів становив 59199 т забруднюючих речовин, у тому числі: оксиду вуглецю – 907 т, метану – 29923 т, діоксиду азоту – 3723 т, діоксиду сірки – 19226 т, неметанових летких органічних сполук – 585 т, речовини у вигляді твердих суспендованих частинок – 4515 т. Викиди забруднювальних речовин у розрахунку на 1 особу становлять 260 кг, а у розрахунку на 1 км² – 19,8 т.

Моніторинг за станом поверхневих вод Львівської області здійснює Львівське обласне управління водних ресурсів, Державна екологічна інспекція у Львівській області, Волинський та Рівненський обласні центри з гідрометеорології.

На екологічний стан поверхневих вод Львівської області впливають різноманітні фактори, які тісно пов’язані, а саме: забруднення ґрунтів, атмосфери, зміна ландшафтної структури та техногенне перевантаження території, неефективна робота каналізаційно-очисних споруд, не винесення в натуру і картографічних матеріалів прибережних захисних смуг і водоохоронних зон, а також їх недодержання, насамперед в населених пунктах. Забруднення і засмічення річок побутовими та іншими відходами, трелювання лісу по потоках у гірській місцевості.

Відповідно до схеми «Гідрологічне районування Львівської області» територія належить до басейну Західного Бугу.

Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надано інформацію щодо обліку заборів вод та скидів стічної води.

За 2022 рік у Червоноградському районі скид стічних вод після очисних сплоруд становив 5,546 млн. м³, з них – не відповідають нормативам – 4,64 млн. м³, відповідають нормативам – 0,550 млн. м³.

Скид зворотних вод у 2022 році в басейні р. Стир зменшився на 0,038 млн м³. Відбулося зменшення об’єму скинутих нормативно очищених вод на 0,106 млн м³. Скид недостатньо-очищених та без очистки вод збільшився на 0, 007 млн м³ у порівнянні з минулим роком. Басейн р. Стир найбільше забруднюється комунальними стічними водами м. Радехів (КП «Радехівське ВКГ»).

Територія детального планування розташована у виробничій зоні за межами населеного пункту Лопатин.

Проектом передбачається довпорядкування території детального планування шляхом розміщення на сформованій земельній ділянці складу для зберігання торфобрикетів.

В межах території детального плану на виробничій території облаштовані тимчасові автостоянки для великогабаритного транспорту на 8 машино-місць та дві тимчасові автостоянки для легкових автомобілів на 14 машино-місць, в тому числі 2 машино-місця для маломобільних груп населення.

Дане підприємство відноситься до ІV класу – підприємства по видобуванню торфу фрезерним способом. Згідно додатку 4 ДСП 173-96 санітарно-захисна зона від даного виробничого об’єкту становить 100 м.

Оскільки, територія планування обмежена з трьох сторін лісовими ділянками мішаного лісу, проєктовану будівлю розміщено з урахуванням нормативних віддалей до лісових насаджень.

В межах території детального планування проходять інженерні мережі. Охоронні зони від існуючих та проєктованих інженерних мереж прийнято згідно ДБН Б.2.2-12:2019:

– від трубопроводів мережі водопостачання – 5 м в обидва боки від краю труби до фундаментів будівель та споруд;

– від самопливної каналізації – 3 м в обидва боки від краю труби до фундаментів будівель та споруд;

– від повітряної лінії електропередач ПЛ-0,4 кВ – 2 м в обидва боки від проводів;

– від високовольтної лінії електропередач ПЛ-10 кВ – 10 м в обидва боки від проводів.

В результаті реалізації проєктних рішень детального плану межі існуючих санітарно-захисних зон не поширюють свого впливу на території існуючої житлової забудови.

Територія планування являє собою виробничу зону розташовану за межами селища. В подальшому передбачається не змінювати функціональне призначення території планування.

Характеристика стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану здоровя населення на територіях, що зазнають впливу здійснювалась по окремих компонентах навколишнього середовища.

Ймовірний вплив на стан атмосферного повітря

Проєктом містобудівної документації передбачено влаштування складської будівлі для зберігання торфобрикетів.

Ймовірний вплив на атмосферне повітря відбуватиметься на етапі проведення підготовчих та будівельних робіт та під час експлуатації проєктованих будівель та споруд внаслідок створення стаціонарних та пересувних джерел викидів забруднюючих речовин.

Ймовірний вплив на клімат

Змін мікроклімату в результаті планованої діяльності не очікується, оскільки в результаті експлуатації об’єктів відсутні значні виділення теплоти, інертних газів, вологи. Особливості кліматичних умов, які сприяють зростанню інтенсивності впливів планованої діяльності на навколишнє середовище, відсутні.

Відповідно до рекомендацій Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 03.03.2020 року №26/1.4-11.3-5650 «Рекомендації щодо включення кліматичних питань до документів державного планування» враховано специфіку розгляду питань впливу на клімат, яка відрізняється від впливу на інші компоненти довкілля.

Негативні наслідки, що можуть збільшувати вплив на клімат, а саме – збільшують викиди та зменшують поглинання ПГ: збільшення сумарного щорічного негативного впливу на клімат внаслідок: збільшення площі виробничої забудови; збільшення енерго-, ресурсо- та водокористування; збільшення використання транспорту. Одноразові викиди ПГ під час проведення ДДП: проведення підготовчих та будівельних робіт за рахунок викидів вихлопних газів техніки, земельні роботи.

Ймовірний вплив на водне середовище

Забезпечення існуючих виробничих та адміністративно-побутових приміщень господарсько-питним водопостачанням здійснюється від двох існуючих свердловин (одна резервна), які розташовані на території підприємства.

Відведення побутових стічних вод від існуючої забудови здійснюється на каналізаційно- очисні споруди повної біологічної очистки, потужністю 9,125 тис. м³/рік. Очисні споруди розташовані на території підприємства. Після очищення стічні води поступають через скидий канал в р. Острівку на підставі дозволу на спеціальне водокристування.

Детальним планом не передбачається забезпечення мережами водопостачання та водовідведення проектованого складу торфобрикетів.

Ймовірні ризики впливу на водне середовище можливі за умови неналежного функціонування очисних споруд.

Ймовірний вплив на грунтове середовище

При будівництві складу можливе тимчасове складування будівельних відходів та залишків матеріалів.

Потенційними джерелами забруднення ґрунтового середовища є випадкові проливи пального при користування транспортними засобами, а також акумулювання забруднювальних речовин з викидів у атмосферне повітря, тимчасове нагромадження твердих побутових та виробничих відходів.

Внаслідок реалізації рішень проєкту детального плану території не передбачається посилення вітрової або водної ерозії ґрунтів, поява таких загроз, як землетруси, зсуви, селеві потоки, провали землі та інші подібні загрози.

Ймовірний вплив на природоохоронні території та обэєкти історико-культурної спадщини

На території опрацювання ДПТ відсутні території та об’єкти природно-заповідного фонду, їх функціональні та охоронні зони, території, зарезервовані з метою наступного їх заповідання, об’єкти екомережі, території Смарагдової мережі, водно-болотні угіддя міжнародного значення, біосферні резервати програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Об’єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони, об’єкти культурної спадщини, їх території та зони охорони пам’яток культурної спадщини, об’єкти археологічної спадщини, історико-культурні заповідники, а також музеї на території детального плану відсутні.

Ймовірний вплив на здоров’я населення

Серед ризиків впливу на здоров’я населення, які стосуються документа державного планування можна віднести: якість атмосферного повітря на ділянках впливу автотранспорту та під час експлуатації існуючих та проєктованих будівель та споруд.

Ймовірний вплив на геологічне середовище

Здійснення діяльності виключатиме значні впливи на основні елементи геологічної структурно-тектонічної будови та не викликатиме змін існуючих ендогенних і екзогенних явищ природного й техногенного походження (зсувів, селів, сейсмічного стану та інш.). Відведення дощових і талих вод здійснюватиметься згідно проєктних рішень. Несприятливі фізико-геологічні процеси і явища на даній території не очікуються.

4. Екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров’я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо території з природоохоронним статусом

У процесі здійснення стратегічної екологічної оцінки проєкту документу державного планування детального плану території виявлено такі екологічні проблеми:

– забруднення повітря автомобільним транспортом під час роботи двигунів внутрішнього згорання;

– забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин;

– відсутність організованої постійної в часі системи моніторингу за всіма складовими НПС;

– збільшення кількості утворення ТПВ.

У проєкті враховані всі наявні екологічні проблеми проєктованої території та запропонована найбільш екологічно та економічно вигідна її територіально-планувальна організація та подальше використання.

Табл. 4.1.

Основні екологічні ризики впливу на довкілля та здоров’я населення, що стосуються проєкту ДПТ

Загальна, зведена оцінка ймовірного впливу реалізації планованої діяльності містобудівною документацією на довкілля наведена в табл. 4.2.

Табл. 4.2

Оцінка ймовірного впливу реалізації планованої діяльності містобудівною документацією на довкілля відповідно до контрольного переліку

        Отже, внаслідок реалізації проєктних рішень передбачаються викиди шкідливих речовин в навколишнє природне середовище у вигляді продуктів згорання палива від проїзду автотранспорту, роботи будівельної техніки, що утворюються при проведенні відповідних робіт. Ці викиди класифікуються як неорганізовані джерела викидів, які будуть існувати тільки на період будівництва та не перевищуватимуть норм ГДК.

        В період експлуатації проєктованого складу буде створено стаціонарні та пересувні джерела викидів забруднюючих речовин. При цьому в атмосферне повітря можуть викидатись суспендовані тверді речовини недиференційовані за складом, оксиди азоту, оксид вуглецю, діоксид вуглецю, метан, парникові гази.

        Під час роботи двигунів внутрішнього згорання автотранспорту, паркування та проїзду транспорту в атмосферне повітря будуть викидатися вуглецю оксид, вуглецю діоксид, діазоту оксид, азоту діоксид, вуглеводні граничні С₁₂-С₁₉, суспендовані тверді частинки недиференційовані за складом (сажа), сірки діоксид, метан, бенз(а)пірен.

        Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання.

        Роботи, пов’язані з реалізацією об’єкта можуть спричинити незначне підвищення шумових рівнів. Такий вплив буде мати тимчасовий локальний характер і не призведе до значного шумового та вібраційного забруднення.

        Вплив на ґрунтове середовище можливий внаслідок трансформації ґрунтів під час руху транспортних засобів на етапі влаштування складу. Можливе забруднення грунту внаслідок випадкового проливу паливно-мастильних речовин від автомобільного транспорту. Обов’язковим є дотримання меж території, відведеної під червоні лінії.

        Планована діяльність передбачає виконання рішень, реалізація яких призведе до можливого збільшення обсягів утворення відходів.

        Серед чинників, що впливають на здоров’я населення, виділяють соціально-економічні (рівень соціальної інфраструктури, умови праці, можливості оздоровлення, доходи та витрати населення, рівень життя тощо); генетичні; стан навколишнього природного середовища (що обумовлені як природними так і антропогенними факторами); наявність та рівень системи охорони здоров’я. Згідно досліджень науковців за інтенсивністю впливу різних чинників виділяються наступні залежності. Серед ризиків впливу на здоров’я населення, які стосуються документа державного планування можна виокремити: якість атмосферного повітря на ділянках впливу автотранспорту та під час експлуатації проєктованих об’єктів. Перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин може призвести до значного зниження імунітету.

        Забруднення впливають на органи дихання, сприяючи виникненню респіраторних захворювань, катарів верхніх дихальних шляхів, ларингіту, ларинготрахеїту, фарингіту, бронхіту, пневмонії.

        Перевищення нормативних показників шуму негативно впливає на різні системи організму: серцево-судинну, нервову, порушує сон, увагу, збільшує роздратованість, депресію, неспокій, подразнення, може впливати на дихання і травну систему; ушкодження слухової функції з тимчасовою або постійною втратою слуху; порушення здатності передавати та сприймати звуки мовного спілкування; відволікання уваги від звичайних занять; зміни фізіологічних реакцій людини на стресові сигнали; вплив на психічне і соматичне здоров'я; дію на трудову діяльність і продуктивність праці.

        При реалізації рішень містобудівної документації не очікуватиметься негативного впливу на здоров’я населення.

        Оскільки документ державного планування розроблений з урахуванням природно-кліматичних умов, існуючого рельєфу території, особливостей прилеглої території, то негативних впливів на водне середовище, порушення гідродинамічного режиму, виснаження поверхневих і підземних водних ресурсів, погіршення стану вод та деградації угрупувань водних організмів, надходження у водне середовище забруднюючих речовин не передбачається.

5. Зобов’язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов’язані із запобіганням негативному впливу на здоров’я населення, встановлені на міжнародному, державному та інших рівнях, що стосуються документа державного планування, а також шляхи врахування таких зобов’язань під час підготовки документа державного планування

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та нормативно-правової бази України документ державного планування повинен враховувати ряд зобов’язань:

– пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

– виконання ряду заходів, що гарантують екологічну безпеку середовища для життя і здоров’я людей, а також запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

– проєктне спрямування на збереження просторової та видової різноманітності та цілісності природних об’єктів і комплексів;

– узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

– забезпечення загальної доступності матеріалів проєкту детального плану території та самого звіту СЕО відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

– надання інформації щодо обґрунтованого нормування впливу планованої діяльності на навколишнє природне середовище;

– оцінка ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну ситуацію;

– використання отриманих висновків моніторингу та комплексу охоронних заходів об’єкту для виконання можливостей факторів позитивного впливу на охорону довкілля.

Регулювання в сфері охорони довкілля на державному та місцевому рівні здійснюється на основі таких програм:

– Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року;

– Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року;

– Програма охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 2021-2027 роки;

Основні зобов’язання у сфері охорони довкілля стосуються заходів щодо охорони земельних ресурсів, лісів, повітряного, водного та ґрунтового середовища.

Зобов’язання щодо охорони атмосферного середовища – зменшення викидів забруднювальних речовин шляхом оптимізації дорожньо-транспортної інфраструктури, дотримання гранично-допустимих норм викидів забруднювальних речовин встановлених в дозволах на викиди.

        Зобов’язання щодо охорони водного середовища – недопущення забруднення поверхневих стоків нафтопродуктами та іншими забруднюючими речовинами, дотримання умов гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин зворотними водами.

        Зобов’язання щодо охорони грунтового середовища – утримання контейнерів збирання твердих побутових відходів та місць їх розташування у належному санітарному стані, запровадження роздільного збирання відходів, дотримання ст. 48 Закону України «Про охорону земель» при здійсненні містобудівної діяльності.

        Зобов’язання щодо здоров’я населення – забезпечення дотримання санітарних умов території проєктування, дотримання розмірів санітарно-захисних зон.

Охорона та оздоровлення навколишнього природного середовища забезпечується комплексом захисних заходів, в основі яких покладена система державних законодавчих актів та регламентація планування, забудови і благоустрою населених пунктів.

Зобов’язання у сфері охорони довкілля передбачають благоустрій території, на якій планується будівництво об’єктів.

Основні принципи екологічного захисту навколишнього середовища:

– збереження та раціональне використання цінних природних ресурсів;

– дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне середовище та санітарних нормативів в місцях забудови;

– виділення природно-заповідних, ландшафтних, курортно-рекреаційних, історико-культурних зон з відповідним режимом їх охорони;

– встановлення санітарно-захисних зон для охорони водойм, джерел водопостачання і мінеральних вод, покладів лікувальних грязей, морських пляжів тощо.

        Конкретні заходи щодо захисту атмосферного, водного та ґрунтового середовища вживаються відповідно до специфіки окремих джерел забруднення.

Оцінка відповідності проєкту зобов’язанням у сфері охорони довкілля, встановлені на міжнародному рівні та шляхи їх врахування.

Основними напрямами співробітництва України з міжнародними організаціями є: охорона біологічного різноманіття; охорона транскордонних водотоків і міжнародних озер; зміна клімату; охорона озонового шару; охорона атмосферного повітря; поводження з відходами; оцінка впливу на довкілля.

Міжнародні обов’язки України у сфері охорони довкілля зафіксовані у таких програмах:

– Конвенція про біологічне різноманіття, (1992 р., м. Ріо-де-Жанейро Бразилія), ратифікована Верховною Радою України 29 листопада 1994 р.;

– Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція, м. Рамсар, Іран, 1971 р.);

– Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.);

– Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (1995 р.);

– Угоди про збереження кажанів в Європі (1991 р.);

– Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція);

– Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (ратифікована Україною 29 жовтня 1996 р.);

– Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (Валлетта, 1992 р.);

– Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Гельсінкі, 1992), що є чинною в Україні з 1 липня 1999 р. та інші.

На виконання Бернської конвенції в Європі створена мережа територій особливого природоохоронного значення – Смарагдова мережа, важливих для збереження біорізноманіття в країнах Європи і деяких країнах Африки.

Смарагдова мережа України є українською частиною Смарагдової мережі Європи, розробляється з 2009 року. В листопаді 2016 року було затверджено першу версію Смарагдової мережі для України, яка потребує доопрацювання на основі наукових даних. Станом на 01.01.2016 р. мережа займала близько 8% території України і в основному складається з існуючих територій природно-заповідного фонду.

Територія документа державного планування, що підлягав стратегічній екологічній оцінці не знаходиться на територіях Смарагдової мережі України.

Разом з тим варто зазначити, що більшість заходів, передбачених проєктом  детального плану території у в сфері розвитку інженерної та транспортної інфраструктури, благоустрою, поводження з відходами відповідають загальносвітовим принципам охорони довкілля та сприяють дотриманню міжнародних зобов’язань.

6. Опис наслідків для довкілля, у тому числі для здоров’я населення, у тому числі вторинних, кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо-, та довгострокових (1, 3-5 та 10-15 років відповідно, а за необхідності – 50-100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків

Наслідками для довкілля, у тому числі для здоров’я населення вважаються ймовірні наслідки для флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, клімату, повітря, води, ландшафту, природних територій та об’єктів, безпеки життєдіяльності населення та його здоров’я, матеріальних активів, об’єктів культурної спадщини та взаємодія цих факторів.

Вторинні наслідки – це вигоди, які полягають у широкому залученні громадськості до прийняття рішень та встановлення прозорих процедур їх прийняття.

Кумулятивні наслідки – нагромадження в організмах людей, тварин, рослин отрути різних речовин внаслідок тривалого їх використання.       

Синергічні наслідки – сумарний ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво переважає дію кожного окремо компоненту.

Виконання проєкту детального плану території значного негативного впливу на довкілля та здоров’я населення не передбачає.

Кумулятивний вплив. Виконання проєкту детального плану території значного негативного впливу на довкілля та здоров’я населення не передбачає. На прилеглих до проектованої території нема присутніх інших підприємств-забруднювачів довкілля, тому кумулятивний вплив є малоймовірним. Проте, детальну оцінку кумулятивного впливу можна буде здійснити на подальших етапах проєктування, на основі моніторингових даних, отриманих під час експлуатації проектованого складу.

Науково обґрунтований аналіз вторинних, кумулятивних та синергічних наслідків можливий за умови проведення польових досліджень, та щорічного моніторингу, які достовірно визначать масштаб та силу зазначеного впливу та за потреби слугуватимуть для уточнення цілей та заходів документу державного планування. Для такого аналізу доцільне створення інформаційних моделей навколишнього середовища, що враховуватимуть як локальні, так і глобальні зміни клімату, суспільного укладу та розвиток технологій, що можуть суттєво впливати на реалізацію документа державного планування. У разі виявлення не передбачених цим Звітом наслідків та для їх запобігання, Замовник має дотримуватись п. 1 ст. 17 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Синергетичний вплив. Накопичені токсикологічними дослідженнями дані свідчать про те, що в більшості випадків одночасна присутність декількох шкідливих хімічних речовин у компоненті довкілля чи організмі людини в комбінації діють за типом сумації, тобто дія їх додається. Для речовин, які викидатимуться проєктованими об’єктами ефект сумації шкідливого впливу не встановлений.

Коротко- та середньострокові наслідки (1, 3-5, 10-15 років) будуть проявлятися внаслідок влаштування складу і полягатимуть в тимчасовому накопиченні будівельних відходів, забрудненні атмосферного повітря під час будівельних робіт. Під час будівництва основним впливом на атмосферу є її запилення та забруднення викидами автотранспорту. Проте, їх кількість і короткочасність впливу не здатні змінити мікроклімат території. Вплив викидів забруднювальних речовин на довкілля від транспорту, будівельних машин і зварювальних апаратів має тимчасовий характер тільки в період ведення будівельно-монтажних робіт.

Тимчасові наслідки для довкілля полягають у виконанні підготовчих та будівельних робіт, при яких вплив на навколишнє середовище, зокрема, на атмосферне повітря матиме короткочасний та локальний характер, а викиди в атмосферне повітря здійснюватимуться при роботі ДВЗ спецтехніки.

Постійні наслідки для довкілля – викиди в атмосферне повітря від функціонування існуючих та проєктованих будівель та споруд від стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосфери та викиди внаслідок роботи двигунів внутрішнього згорання автотранспорту, шумове навантаження при роботі відповідного технологічного устаткування та проїзду транспорту.

Позитивні наслідки реалізації детального плану території:

– належна та ефективна функціонально-планувальна організація території з урахуванням перспективних планувальних обмежень – санітарно-захисних зон джерел забруднення, охоронних зон інженерних мереж тощо;

– економічний і промисловий розвиток території проєктування;

– забезпечення безпечних факторів середовища життєдіяльності людини;

Узагальнені результати процедури оцінки проєктних рішень детального плану території представлені в табл. 6.1.

Табл. 6.1.

Узагальнені результати процедури оцінки проєктних рішень детального плану території

Табл. 6.2.

Наслідки для довкілля проєктних рішень детального плану території

Аналіз впливу на клімат

Відповідно до рекомендацій Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 03.03.2020 року №26/1.4-11.3-5650 «Рекомендації щодо включення кліматичних питань до документів державного планування» враховано специфіку розгляду питань впливу на клімат, яка відрізняється від впливу на інші компоненти довкілля.

Негативні наслідки, що можуть збільшувати вплив на клімат, а саме – збільшують викиди та зменшують поглинання ПГ: збільшення сумарного щорічного негативного впливу на клімат внаслідок: збільшення площі виробничої забудови; збільшення енерго-, ресурсо- та водокористування; збільшення використання транспорту. Одноразові викиди ПГ під час проведення ДДП: проведення підготовчих та будівельних робіт за рахунок викидів вихлопних газів техніки, земельні роботи.

Змін мікроклімату в результаті планованої діяльності не очікується, оскільки в результаті експлуатації об’єктів відсутні значні виділення теплоти, інертних газів, вологи. Особливості кліматичних умов, які сприяють зростанню інтенсивності впливів планованої діяльності на навколишнє середовище, відсутні.

7. Заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом’якшення негативних наслідків виконання документа державного планування

З метою охорони навколишнього природного середовища у даному проєкті детального плану території передбачено виконати ряд планувальних та технічних заходів для запобігання, зменшення та пом’якшення негативних наслідків виконання документа державного планування.

Комплекс заходів з запобігання наслідків повинен бути виконаний через дію законів України щодо екологічного стану та санітарно-епідеміологічного контролю території та виконання заходів, передбачених державними, обласними, цільовими програмами щодо охорони навколишнього середовища.

Заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом’якшення негативних наслідків виконання документа державного планування представлені в табл. 7.1.

Табл. 7.1.

Заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом’якшення негативних наслідків виконання детального плану території

Заходи, що впливають на всі компоненти середовища і в цілому покращують санітарно-гігієнічні умови:

− проведення забудови згідно з наміченою містобудівною документацією та функціональним зонуванням;

− інженерна підготовка території та вертикальне планування, благоустрій, озеленення, влаштування твердого покриття проїздів;

– урахування перспективних планувальних обмежень – санітарно-захисних зон джерел забруднення повітря, охоронних зон інженерних мереж тощо;

− централізована система водопостачання та каналізування.

Заходи щодо охорони праці та пожежної безпеки:

– створення належних умов праці, санітарно-побутове та медичне обслуговування працюючих у відповідності з діючими санітарними нормами;

– суворе дотримання правил охорони праці та техніки безпеки відповідно до Закону України «Про охорону праці», пожежної безпеки відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» та Правил техніки безпеки в Україні;

– дотримання трудової і виробничої дисципліни, правил техніки безпеки на робочих місцях;

– оснащення будівель первинними засобами пожежогасіння та пожежним інвентарем.

При виконанні будівельно-монтажних робіт забороняється:

– випуск стічних вод, а також неочищених господарсько-побутових або виробничих стоків, що утворюються на будівельному майданчику;

– знищення на будівельному майданчику дерево-чагарникової рослинності якщо це не передбачено проектною документацією;

– застосування речовин, які призводять до погіршення мікроклімату;

– скидання відходів і сміття в зонах житлової забудови;

– злив паливно-мастильних матеріалів у місця, не призначені для цього.

Операції щодо збирання, зберігання, транспортування та утилізації відходів повинні здійснюватись з дотримання норм екологічної безпеки та законодавства України. Всі типи відходів, що утворюватимуться в процесі будівництва, підлягають вилученню, накопиченню і розміщенню їх у спеціально відведених місцях з метою подальшої утилізації чи видалення.

         Захисні заходи

– при експлуатації об’єкта дотримуватись нормативів чинного природоохоронного законодавства;

– викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел повинні здійснюватися за наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

– рівень акустичного забруднення не повинен перевищувати нормативів шумового забруднення та вібрації на межі встановленої СЗЗ;

– всі відходи необхідно по мірі накопичення своєчасно передавати спеціалізованим організаціям;

– дотримуватись вимог щодо раціонального використання природних ресурсів;

– дотримуватись правил пожежної безпеки.

Відновлювальні заходи

– озеленення санітарно-захисної зони.

Компенсаційні заходи

– компенсаційні заходи полягають у відшкодуванні втрат, спричинених діяльністю об’єктів планованої діяльності. Компенсаційним заходом є сплата екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, за розміщення відходів обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку.

Охоронні заходи

– моніторинг території, спостереження, оцінка та прогнозування стану навколишнього середовища;

– своєчасне проведення технічного огляду та ремонту технічного обладнання, підтримання автотранспортної техніки в технічно справному стані;

– експлуатацію об’єктів здійснювати відповідно до чинних санітарних норм та правил;

– дотримання проєктних рішень щодо потужності, застосування сучасного еколого-безпечного технологічного обладнання та реалізації природоохоронних заходів.

З метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, санітарного очищення територій населених пунктів треба керуватись Конституцією України та Законами України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про управління відходами», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно наказу Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» слід передбачати озеленення, благоустрій та повне інженерне забезпечення території, а також обов'язкове забезпечення соціально-побутовими об'єктами повсякденного користування. Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%.

Облаштування території повинно відбуватися з дотриманням екологічних вимог та забезпеченням комплексного благоустрою території.

Зовнішній благоустрій – це комплекс заходів з ландшафтної, архітектурно-просторової та естетичної організації території виробничої зони, що забезпечують комфортні умови праці та відпочинку. Вони включають в себе вирішення та розміщення малих архітектурних форм, елементів реклами, майданчиків для відпочинку, формування системи зелених насаджень (у тому числі декоративне озеленення, насадження квітників), освітлення території тощо.

При розробці детального плану території передбачено комплексний благоустрій території, зокрема: благоустрій виробничих доріг та проїздів, благоустрій виробничих територій з влаштуванням твердого покриття.

Освоєння території повинно відбуватися з дотриманням природоохоронних заходів.

При виконанні всіх заходів з охорони навколишнього середовища, передбачених проектом, проектовані об'єкти не завдадуть негативного впливу на стан природного середовища в районі його розміщення.

8. Обґрунтування вибору виправданих альтернатив, що розглядалися, опис способу, в який здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, у тому числі будь-які ускладнення

З метою розгляду проєктних рішень та їх екологічних наслідків під час здійснення стратегічної екологічної оцінки проєкту детального плану території передбачається розглянути наступні альтернативи (табл. 8.1).

Табл. 8.1.

Альтернативи, що розглядалися, та обґрунтування обраної альтернативи

Інших альтернативних варіантів проекту не передбачається.

Проектні рішення детального плану території базовані на:

• побажаннях та вимогах замовника, визначених в завданні на розроблення детального плану території та у ході робочих нарад під час роботи над проектом;
• врахуванні існуючої мережі вулиць та проїздів;
• врахуванні існуючих планувальних обмежень;
• суміщення планувальної структури проєкту з планувальною структурою оточуючих територій.

Під час підготовки звіту про стратегічну екологічну оцінку визначено доцільність і прийнятність планованої діяльності і обгрунтування економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища, а також оцінено вплив на навколишнє середовище в період будівництва та функціонування будівель і споруд, надано прогноз впливу на оточуюче середовище, виходячи із особливостей планової діяльності з урахуванням природних, соціальних та техногенних умов.

Основним критерієм під час стратегічної екологічної оцінки проєкту містобудівної документації є її відповідність державним будівельним нормам, санітарним нормам і правилам України, законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовиша.

Основні методи під час стратегічної екологічної оцінки:

1) аналіз слабких та сильних сторін проєкту містобудівної документації з точки зору екологічної ситуації, а саме:

– проаналізовано в регіональному плані природні умови території планованої діяльності, включаючи характеристику поверхневих водних систем, ландшафтів (рельєф, родючі фунти, рослинність та ін.), гідрогеологічні особливості території та інших компонентів природного середовища;

– розглянуто природні ресурси з обмеженим режимом їх використання, в тому числі водоспоживання та водовідведення, забруднення атмосферного повітря;

– оцінено можливі зміни в природних та антропогенних екосистемах тощо;

2) розглянуто способи ліквідації можливих негативних наслідків реалізації проєкту;

3) особи, які приймають рішення, ознайомлені з можливими наслідками здійснення запланованої діяльності;

4) отримання зауважень і пропозиції до проєкту містобудівної документації;

5) проведенння громадського обговорення у процесі розробки проєкту містобудівної документації.

В ході СЕО проведено оцінку факторів ризику і потенційного впливу на стан довкілля, враховано екологічні завдання місцевого рівня в інтересах ефективного та стабільного соціально-економічного розвитку населеного пункту та підвищення якості життя населення.

Ускладнення, що виникали в процесі СЕО:

До ускладнень, що виникали в процесі проведення стратегічної екологічної оцінки можна віднести:

– відсутність або обмежений доступ до даних на рівні населеного пункту з основних проблемних питань (охорона довкілля, охорона здоровʼя тощо) через розділення між собою загальнонаціональних, загальноміських та районних систем збору статистичних даних та даних органів охорони довкілля, охорони здоровʼя.

9. Заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення

При здійсненні моніторингу основну увагу належить приділяти заходам передбаченим в сфері охороні навколишнього природного середовища. Виконання ряду планувальних і технічних заходів, визначених в проекті детального плану території, а також заходів, передбачених цільовими регіональними програмами в сфері охорони навколишнього природного середовища є обов’язковою умовою для досягнення стійкості природного середовища до антропогенних навантажень та забезпечення сприятливих санітарно-гігієнічних умов проживання населення.

На території Львівської області були затверджені такі регіональні програми:

– Програма охорони навколишнього природного середовища на 2021-2025 роки;